Річ у тім, що я простий, пересічний, середньостатистичний люмпен, який мало чим відрізняється від більшості населення. Як то кажуть базова комплектація: типове виховання, життя та побут, ну відповідно і мислення, і світосприйняття. І у такі важкі часи, які настали зараз для нас усіх, мені як і більшості не дуже хочеться чути, бачити і думати про погане, навпаки, хочеться, ну, хоч якось, хочь малесенького, але ж таки позитивчику: чи новини, чи події, чи просто чиїхось добрих слів. Але ж правди ніде діти: йде війна, гинуть українські вояки, території захоплені, ведеться агресивна пропаганда на винищення всього українського. І що саме страшне, все це триває досить успішно і не на нашу користь. Українського стає все меньше і меньше, як фізично, так і ментально: меньше земель, меньше народу, меньше україномовних людей, меньше шкіл, книжок, тв-простору, радіо-простору, інтернет-контенту - всього меньше. Українське просто зникає і тане на очах, а що саме огидне, що всі ці процеси відбуваються зі згоди наших же людей, нашого народу у всіх його прошарках та верствах!!!...Ми зникаємо, просто зникаємо всупереч всим тим популіським лозунгам, промовам, спічам, заявам і т.п. Нація свідомо і добровільно себе винищує, сподіваючись на чиєсь майже чудодійне втручання з наступним порятунком: ось прийдуть і врятують. Про це немодно казати, і якщо вже про це говорити, то це ніби лити воду на млин українофобів і путіноїдів, але ж мовчати про хворобу зовсім не означає не помічати її, і що ця хвороба зникне сама собою. А отже про це треба говорити на повний голос і чим частіше тим дужче.
Хоча я і середньостатистичний люмпен, але мене завжди вчили думати і аналізувати, аналізувати і співставляти, співставляти і робити висновки. Тому хоч і неприємно, страшно, гидко і сумно, але думаєш і аналізуєш, а висновки приходять самі. І висновки ці невтішні. Почну з великого: у нас війна. Так, війна, а ніякне не АТО. Яке, до ясної дупи, АТО?! Території захоплені, люди гинуть, інфраструктура знищиюється, цілісність держави порушена, ведуться бойові дії зі збройними формуваннями іншої держави, все це триває третій рік. Ну, яке АТО? Держава гине. Так, гине, ті позитивні зрушення, які з'являються періодично, настільки мізерні і незначні у порівнянні зі шкодою і руйнацією, що невілюються автоматично. Нація деградує і зникає, враження таке, що нас виставили на продаж за гуртовою ціною, як худобу, яка пручається, реве, та доля її вже вирішена - на ковбасу. І щоб там не казали наші політики, яких вже перекупили декілька разів і перепродали з наваром, але ми не відроджуємося, ми гинемо. І чекає нас доля індіанців Америки: більшість зникне, а решту чекає резервація із навязуванням чужих правил та норм і обмеженням та урізанням наших аж до самого винищення. Кажуть: армія відродиласа, повстала мов фенікс, і лише дай команду, мудрий вожде, то наші сталеві загони поженуть ворожу нечисть аж за наші кордони!.. Чесно? Та невже?.. А ви бачили у що вбрана наша повстала армія, на чому їздить наша потужна захисниця, з чого стріляє наша оборонниця? Ні? То подивіться. Яке незугарне, недолуге і некомпетентне та серливе у нас командування. Скільки хлопців загинуло, а ніхто за три роки так і не поніс ні найменьшої відповідальності за відверто зрадницькі накази та діяльність. Ніхто! Як наша армія може тягатися за потенціалом з москалями, які протягом останніх років весь час із кимось воювали, армію розбудовували, і хоч їм дууууже далеко до світових стандартів, але ж супроти нас вони значно і потужніші, і чисельніші, і технічно краще оснащені. Так які там накази і кордони, якщо у нас не можуть на контрольованих територіях контролювати просто частотний ефір?! Коли немає(банально немає) такого військового обладнання, яке стоїть на озброєнні у недолугих, немитих, темних і п'яних москальських бурятів. Чим воювати? А нічим. Що протиставити? Та нема нічого. Але у наших політиків армія повстала з попелу, відновилися і воює!...
За цивільне життя взагалі казати немає про що. Українське викорінюється, а населяється вороже москальське. Всі це бачать, але ніхто нічого робити не хоче. Мо хто й хоче, та неробить, а мо хто робить, та того замало, щоб перехилити терези на нашу користь. І коли це усвідомлюєш, то стає сумно і порожньо на душі. Розумієш, що ми не поляки, не німці, не інші нації, яким стало духу і сил змініти свою країну, відновитися і засяяти. Ми належемо до депресивної хоч і древньої нації, яка вже перегоріла і поволі згасає. Звісно, всі не вимруть, лишиться купка, як індіанці. Які будуть жити у резервації і дихати за командою. Ось так.
Хоча я і середньостатистичний люмпен, але мене завжди вчили думати і аналізувати, аналізувати і співставляти, співставляти і робити висновки. Тому хоч і неприємно, страшно, гидко і сумно, але думаєш і аналізуєш, а висновки приходять самі. І висновки ці невтішні. Почну з великого: у нас війна. Так, війна, а ніякне не АТО. Яке, до ясної дупи, АТО?! Території захоплені, люди гинуть, інфраструктура знищиюється, цілісність держави порушена, ведуться бойові дії зі збройними формуваннями іншої держави, все це триває третій рік. Ну, яке АТО? Держава гине. Так, гине, ті позитивні зрушення, які з'являються періодично, настільки мізерні і незначні у порівнянні зі шкодою і руйнацією, що невілюються автоматично. Нація деградує і зникає, враження таке, що нас виставили на продаж за гуртовою ціною, як худобу, яка пручається, реве, та доля її вже вирішена - на ковбасу. І щоб там не казали наші політики, яких вже перекупили декілька разів і перепродали з наваром, але ми не відроджуємося, ми гинемо. І чекає нас доля індіанців Америки: більшість зникне, а решту чекає резервація із навязуванням чужих правил та норм і обмеженням та урізанням наших аж до самого винищення. Кажуть: армія відродиласа, повстала мов фенікс, і лише дай команду, мудрий вожде, то наші сталеві загони поженуть ворожу нечисть аж за наші кордони!.. Чесно? Та невже?.. А ви бачили у що вбрана наша повстала армія, на чому їздить наша потужна захисниця, з чого стріляє наша оборонниця? Ні? То подивіться. Яке незугарне, недолуге і некомпетентне та серливе у нас командування. Скільки хлопців загинуло, а ніхто за три роки так і не поніс ні найменьшої відповідальності за відверто зрадницькі накази та діяльність. Ніхто! Як наша армія може тягатися за потенціалом з москалями, які протягом останніх років весь час із кимось воювали, армію розбудовували, і хоч їм дууууже далеко до світових стандартів, але ж супроти нас вони значно і потужніші, і чисельніші, і технічно краще оснащені. Так які там накази і кордони, якщо у нас не можуть на контрольованих територіях контролювати просто частотний ефір?! Коли немає(банально немає) такого військового обладнання, яке стоїть на озброєнні у недолугих, немитих, темних і п'яних москальських бурятів. Чим воювати? А нічим. Що протиставити? Та нема нічого. Але у наших політиків армія повстала з попелу, відновилися і воює!...
За цивільне життя взагалі казати немає про що. Українське викорінюється, а населяється вороже москальське. Всі це бачать, але ніхто нічого робити не хоче. Мо хто й хоче, та неробить, а мо хто робить, та того замало, щоб перехилити терези на нашу користь. І коли це усвідомлюєш, то стає сумно і порожньо на душі. Розумієш, що ми не поляки, не німці, не інші нації, яким стало духу і сил змініти свою країну, відновитися і засяяти. Ми належемо до депресивної хоч і древньої нації, яка вже перегоріла і поволі згасає. Звісно, всі не вимруть, лишиться купка, як індіанці. Які будуть жити у резервації і дихати за командою. Ось так.
